Т. Г. Шевченко – свято нашої пам’яті

18 травня – особлива дата у Броварах. У цей травневий день 1861 року труну з прахом Тараса Григоровича Шевченка з далекого Петербурга везли крізь Бровари на вічний спочинок до Канева – у його рідну Україну, як і заповідав Кобзар. І нині цей день став святом нашої пам’яті по улюбленому поету, святом торжества нашої безмежної шани славному генію українського народу. 

Цьогоріч уперше, після покладання міським керівництвом квітів до оновленого пам’ятника, заупокійна панахида по Тарасу Григоровичу відправлялася у новозбудованій капличці, що, як і парк, названа на його честь. На диво, її невеличке приміщення  під час служби здавалося величним храмом. Чи не тому, що  поетова душа належить усій Україні, а, отже – в таку мить вона витає у всіх її храмах, підносячи наш дух до своїх висот.

А потім біля пам’ятника Кобзареві відбувся урочистий концерт за участю творчих колективів міста. У ньому виступив і колектив гуртка юних шанувальників художнього слова «Горислово», керівник Михайло Шмаль. Юні декламатори Віра Кишкар та Владислав Прокопчук прочитали вірші «Садок вишневий коло хати» і «На вічну пам’ять Котляревському», а гурт вихованців колективу у складі Валерії Радкевич, Дарії Серги, Антона Олексієнка, Івана Літвінова, Анастасії Нех, Данила Андрощука, Данила Шада, Марії Труш, Захара Труша, Анастасії Набоки та Ніно Шенгелії прочитали один з перших творів поета – баладу «Тополя».

Взяла участь у концерті і відома у нашому місті молода співачка, керівник театру народної пісні «Слов’яночка» БДЮТ Тетяна Мурзай, яка задушевно виконала пісню на слова Т.Шевченка «Вітре буйний».

Люди ще довго не розходились від пам’ятника, переживаючи кожну мить побаченого і почутого, а над постаттю Великого Поета кружляла і кружляла пара білих голубів. Можливо, на крилах цих божественних птахів витала поетова душа.