Сміємося, отже – не здаємося!

Цього року зима видалась майже без снігу – наче посміхнулась українцям. Що ж, не треба залишатись у боргу, а посміхнутись їй бодай услід. Принаймні, так зробили вихованці гуртка юних шанувальників художнього слова «Горислово» Будинку дитячої та юнацької творчості, яким керує Михайло Шмаль.

Другого квітня 2016 року у приміщенні актової зали вони влаштували для своїх батьків та друзів справжнє свято українського гумору. Більше години діти читали улюблені гуморески Інни Кульської, Андрія Динника, Павла Глазового, Остапа Вишні, Степана Олійника, Марії Пригари та інших видатних українських письменників.

Як і годиться, напочатку сцену надали найменшенькій учасниці Вірі Кишкар, вболівати за яку прийшло усе сімейство – тато, мама, дві меншенькі сестрички. А далі увагою глядачів по черзі володіли і зовсім юні артисти розмовного жанру, і ті, що уже відвідують «Горислово» більше 4-х років і в активі яких є по декілька перемог у фестивально-конкурсних змаганнях регіонального та всеукраїнського рівнів.

Михайло Бех, Дарія Серга, Ніно Шенгелія, Владислав Прокопчук, Захар Труш, – здається, учора лишень вони переступили поріг закладу, а чисте і забавне слово гуморесок із їхніх вуст викресало не одну посмішку, а то і веселий регіт із дорослих глядачів.

А далі настала черга «важкої артилерії», як називають себе ті, що пройшли уже десятки концертів на усіх сценах рідного міста: Валерія Радкевич, Антон Олексієнко, Данило Шад. Не уступали їм і менш досвідчені однолітки – теж талановиті: Анастасія Нех, Анастасія Набока, Іван Літвінов, Данило Андрощук, Марійка Труш.

Сміємося, отже – не здаємося! Так назвали юні пересмішники свій концерт і назло усім негараздам непростого нинішнього життя у стінах рідного позашкільного закладу подарували своїм рідним прекрасний відпочинок. А що залишалося насамкінець робити батькам? Звісно, за уже давньою традицією у гуртку – накрити для своїх улюбленців солодкий стіл власного «виробництва»…

І я там був, тістечками смакував, компот, кисіль пив – по вусах текло, та дещо і до рота потрапило, бо ж дуже гостинно пригощали матусі не тільки своїх веселих артистів, а і усіх гостей свята.

Та гарного, як то кажуть, краще потроху. Краще трохи не доїс…, себто, – не доказати, аніж переказати! Тож, до наступної зустрічі з гумористичним словом!