Історичними стежками Київщини

7 червня 2018 року колектив працівників Палацу творчості дітей та юнацтва відвідав старовинне місто на Київщині – Переяслав-Хмельницький. Не дарма його ще називають місто-музей, адже їх тут, у  районному центрі, – аж 25.

Для перегляду були обрані найкращі музеї – це музей видатного українського філософа, педагога і поета Г.С. Сковороди, музей Заповіту Т.Г. Шевченка та музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Розпочалась екскурсія з музею Г.С. Сковороди. Найбільше вразив відвідувачів клас поетики, келія та бібліотека. Велику цікавість викликали  картини, книги та портрети філософа. Перебуваючи у стінах цього закладу, всі присутні по-справжньому відчули дух творчості великого митця.

Незабутні враження залишилися і від екскурсії до музею Заповіту Тараса Григоровича Шевченка. Працівники Палацу творчості побували у колишньому будинку друга Тараса Шевченка, переяславського лікаря А.О. Козачковського. Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію краю козацького періоду через призму її розуміння Т.Г. Шевченком, розповідає про перебування поета на Переяславщині. Саме в цьому будинку в ніч на 25 грудня 1845 року Т.Г. Шевченком був написаний безсмертний «Заповіт».

Педагоги, надихнувшись скарбами музею та змістовною екскурсією, виконали декілька пісень на слова Т.Г. Шевченка біля історичної садиби.

Далі подорож продовжилась до унікального музею під відкритим небом народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Тут відвідувачі дізналися як змінювалися житла на території нашої країни, починаючи від Кам’яного віку. Відвідавши музей, працівники Палацу творчості мали можливість повернутися у минуле, відвідати українське село Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ, початку ХХ століть, більше дізнатися про український народ, його культуру, побут та духовність різних верств населення.

Непомітно пролетів час, і всі учасники поїздки, отримавши позитивний заряд від екскурсії знову повернулись до дому. По дорозі, у декількох кілометрах від Переяслава, «броварські мандрівники» зупинились біля дамби, де річка Трубіж впадає у величний Дніпро, щоб помилуватись прекрасною панорамою. Мимоволі, хтось згадав відомі слова Т. Шевченка,  які відображали природню красу цього краю: «Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна».