«Дюймовочка – 2025»: сцена як дзеркало життя

     Там, де починається театр, зростають крила і закінчується буденність.

      18 грудня 2025 року, коли зимові сутінки торкнулися вікон Палацу творчості дітей та юнацтва, концертну залу огорнула особлива тиша – та сама, що передує справжньому диву. Цього вечора достатньо було лише відкрити завісу, щоб потрапити у світ, де тендітність стає силою, а мрія долає будь-які перепони.

     Саме так розпочалася «Дюймовочка» – друга вистава гуртка «Театр казок» під керівництвом Валентини Сахно, що стала символічним підсумком творчої роботи колективу за перше півріччя. Юні актори сміливо втілювали по кілька образів, додаючи постановці виняткового шарму та сценічної впевненості, що народжується з довіри, кропіткої праці й щирої любові до театру.

    Сюжет розгортався стрімко й емоційно. Відкрила виставу Жінка (Діана Василюк) – її щира молитва-сповідь про доньку відгукнулася в кожному серці. Таємнича Чаклунка (Соломія Калініченко) впевнено проклала шлях у казковий вимір, а сама Дюймовочка (Марія Кривчун) із перших хвилин стала символом внутрішньої сили – тендітна зовні, але незламна у своїх мріях.

     Шлях головної героїні був сповнений випробувань і контрастів. Зал вибухав сміхом, коли на сцені з’являлися колоритні Жаби: владна Мати (Олександра Бондаренко) та комічно-лінивий Квакс (Ярина Сакун). Водночас світ річкових мешканців – поважна Черепаха (Стефанія Калініченко) й відважні Рибки (Діана Вальковець, Софія Украдиженко, Міра Ароматова, Марія Котенко) – повертав віру в підтримку й справедливість.

     Лісове зібрання самозакоханих Жуків (Боря Ханенко, Діана Вальковець, Софія Украдиженко, Міра Ароматова, Марія Котенко, Ярина Сакун, Олександра Бондаренко) вразило блискучою іронією, а легкий і світлий Метелик (Діана Василюк) став ніжним нагадуванням про силу першої безкорисливої допомоги.

     Особливої глибини постановці додали образи підземних жителів. Хазяйновита Миша (Діана Василюк) і поважний, але надміру скупий Кріт (Даніїл Полятикін) стали яскравим уособленням світу, де багатство затьмарює сонце.

     Проте фінальний акорд належав свободі: вдячній Ластівці (Софія Украдиженко, Міра Ароматова) та благородному Принцу Ельфів (Діана Вальковець), які допомогли Дюймовочці віднайти власні крила.

     Юні актори віддзеркалили відразу кілька важливих істин: про свободу любові, неможливість щастя в чужій стихії, оманливість думки натовпу, холод золота й велику рятівну силу милосердя.

     «Театр казок», ви передали ці сенси настільки щиро й переконливо, що кожен глядач виніс із зали свій особливий післясмак: дорослі впізнали в казковій історії власні життєві вибори, а малеча переконалася – шлях до щастя починається з вірності своїй мрії і під силу кожному – навіть якщо зріст не більший за дюйм.

    Цей чарівний вечір став яскравим підсумком першого семестру – з теплом у серці, усмішками в залі та вірою в диво. Бажаємо «Театру казок» нових сценічних історій, яскравих ролей, безмежного натхнення та гучних оплесків у 2026 році!