Музей “Дитинство і юність, обпалені війною”

Чим далі країна віддаляється від Другої світової війни, тим нагальніше постає потреба висвітлення не лише відомих фактів воєнного лихоліття, а й розкриття невідомих до цього часу її сторінок, одна з яких – участь малолітніх громадян у жорстокій битві з німецьким фашизмом.
У Броварах таку справу ще 1972 року започаткував Володимир Іванович Дем’яненко. До цього часу на матеріалах досліджень бойових біографій колишніх синів полків, юнг, бійців підпілля і партизанських загонів ним була видана книга “Нескорені шахтарчата”, яка мала великий резонанс у пресі. Дослідження цієї теми означало певною мірою заповнення ще однієї білої плями в історії минулої війни.
На зустрічах із юними читачами у броварських школах дослідник пересвідчився у великому інтересі до незвичайних біографій їхніх ровесників тих часів. Так і виник на громадських засадах при середній школі №2 краєзнавчий гурток.

За кілька років копіткої праці було зібрано чимало матеріалів за цією темою, що стало поштовхом до створення 1978 року першого у колишньому Союзі “Музею героїзму юних”. За два роки В. І. Дем’яненко продовжив дослідження у Будинку піонерів та школярів, тепер – Будинок дитячої та юнацької творчості – на посаді керівника краєзнавчої роботи.
З того часу ця тема стала однією із провідних у справі виховання підростаючого покоління броварчан. Не втратила вона актуальності і за незалежної України. Нині діяльність гуртка та музею “Дитинство та юність, обпалені війною” високо поцінована в державі званням Зразкового.

При музеї постійно проводяться екскурсії, уроки мужності та Київщинознавства, а також історії Другої світової війни.
За 30 років свого існування музей став своєрідним центром виховної роботи на Броварщині. Його відвідують численні делегації з України, близького і дальнього зарубіжжя. Краєзнавці співпрацюють з активістами Курського музею “Юні захисники Вітчизни” (Росія).
Туристсько-краєзнавча справа сприяла самовизначенню у подальшому житті десятків школярів. Офіцерами Збройних Сил України стали Віталій Адаменко, Олександр Скаржевський, педагогами – Валентина Музиченко, Ірина Самотюк та інші. Для успішнішого проведення дослідницької роботи вихованці гуртка долучаються до фізичного загартування, зокрема займаючись футболом, гімнастикою, настільним тенісом. Зокрема, в останньому виді спорту вихованці гуртка є семиразовими чемпіонами Київщини.
Краєзнавцям кількох поколінь вдалося простежити бойовий шлях майже півтори тисячі орляток Вітчизни. Хоч їхній пошук обмежився не лише цією темою.
Напередодні 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні музей поповнився серією стендів за темою “Наші дороги зійшлися ще до Ельби” – про взаємодію у боротьбі проти фашистської Німеччини воїнів армій країн антигітлерівської коаліції: колишнього Радянського Союзу, США, Великобританії, Франції. До речі, ця тема була закрита для досліджень одразу по війні. Краєзнавцям не спроможний був подати допомогу жоден архів: таким фактам свого часу була перекрита дорога до фондів.
Військовий льотчик із Броварів К. К. Воробйов у серпні 1942 року кілька тижнів розшукував у тайзі екіпаж американського літака, який після виконання завдання у зайнятій японцями Маньчжурії був змушений перетнутивночі наш кордон і приземлитися на дерева у глухомані.
Протягом трьох тижнів пошуковцям вдалося зробити, здавалося б, неможливе: виявити у непрохідних нетрях Далекосхіддя воїнів-союзників. Цьому сприяла висока майстерність повітряного віртуоза – нашого земляка.

Інші документи стендів свідчать про взаємовиручку побратимів по зброї зі США і Великобританії. 14-річний вихованець кавалеристів Михайло Костриченко з Рівного з простріленою ногою попав у полон і був кинутий до концтабору “Кайзенштенбрук-217 А”. До речі, таких поранених у ньому нараховувалися десятки. Фашисти не надавали ніякої допомоги хворим, і їхнє життя було під загрозою. І Михайлик, ризикуючи собою, встановив зв’язок з військовополоненими-американцями та англійцями, розміщеними в окремій зоні, і забезпечував наших полонених медикаментами, які американцям постачала Всесвітня організація Червоного Хреста. Завдяки цій допомозі багатьох наших хлопців вдалося поставити на ноги.
На базі музею успішно діє створений ще кілька років тому ансамбль колишніх юних фронтовиків. Самодіяльний артист кіно П. Філоненко, співак В. Бровко, декламатор П. Папка й інші піснею, художнім словом несуть правду нинішньому юному поколінню про Другу світову війну. До ансамблю входять і юні таланти шкіл міста.
Краєзнавці на основі зібраних фактів створили цікаву “Книгу солдатської та партизанської мудрості”, яка вийшла окремим виданням у видавництві “Веселка”. Чергова їхня книга – “Ще задовго до Ельби” – мала позитивні відгуки у пресі як у державі, так і за рубежем. Нині пошуковці готують до видання двотомник “Орлята Київщини”. З нього читачі вперше дізнаються про наших земляків, юних борців проти фашизму В. Єрмака, О. Богатова, І. Каплана, С. Супєєву, Г. Мальовану, Л. Ющенко та ін.
Музей – срібний дипломант колишньої Всесоюзної Виставки досягнень у народному господарстві, відзначений дипломами і почесними грамотами Міністерства освіти і оборони. Його керівник, член Спілки журналістів України В. І. Дем’яненко – автор книг “Нескорені шахтарчата”, “Сини полків”, “До батальйону юних зараховується…” та інших – за значну організаторську роботу нагороджений орденом Дружби народів.