Гурток декоративно-вжиткового та образотворчого мистецтва “Абрис”

p011_0_00_01Дарма згадати доблесні наші старі часи,p011_0_00_02
бо куди йдемо – невідомо,
а так оглядаємося і говоримо,
що соромимося Наву, і Праву, і Яву,
і обаполи тирла відати і думати.
Се бо Дажбог створив нам Яйце.
Ще є Світ-Зоря, яка нам сяє
і в тій час безодні повісив Дажбог Землю
нашу, аби тая удержана була.
“Велес-Книга
Пошанування яйця, як джерела життя і Всесвіту, символу весни, сонця, відродження життєдайних сил природи було відомо багатьом народам світу. Щоб привітати яскраве весняне Сонце та повернути землі його життєдайну силу, у давні часи українці створили звичай, у якому велике ритуальне значення мало сире яйце з нанесеними на нього знаками, що за віруваннями людей мали цілющі властивості. Яйце перетворюється на писанку тільки тоді, коли отримує свою основну суть – символічні зображення. Вони є безцінним “словником” українського національного орнаменту, який розкриває багатство традиційної художньої мови нашого мистецтва. Орнаменти та їх географічне поширення є своєрідним ключем до тієї дивної загадки, котру кожної весни загадують нам прості сільські трудівниці і самодіяльні маляри, розписуючи сотні й тисячі різнокольорових писанок узорами, сповненими глибокого, але давно забутого змісту.
Предки слов’ян називали розписані яйця “красними яєчками”. На них не писали, що кому заманеться, а творили лише ті елементи орнаменту, які вважалися оберегами. Ці орнаментальні мотиви дійшли до наших часів з давніх розвинених цивілізацій нашої планети і зустрічаються як на єгипетських пірамідах, так і на давніх грецьких, єгипетських, тібетських храмах. В уявленні багатьох народів яйце втілювало джерело життя і усього Всесвіту. У стародавніх персів, індійців, фіннів, візантійців, прибалтійців, а також у древніх греків і римлян вважалось, що Всесвіт виник із яйця. Цю думку підтверджують і стародавні індо-іранські легенди. Як писанка є оберегом в житті людини, так і кожен майстер – писанкар, різбляр чи гончар – є охоронцем даної традиції в житті краю, своєї рідної землі, стоїть на сторожі високого духу творчості. На цих основах і будується робота в гуртках “Писанка” і “Абрис” під керівництвом Надії Михайлівни Балакіної.
Надія Михайлівна – досвідчений педагог, який володіє різноманітними формами і методами роботи з дітьми. Працюючи керівником гуртка з 1985 року, Н. М. Балакіна паралельно ще й викладала малювання в школах ЗОШ № 6 та ЗОШ № 10 м. Броварів. Вона – призер міського конкурсу “Учитель року – 94”. На уроках малювання в школі, а особливо на заняттях в гуртку вона захоплювалась сама і знайомила дітей з різними техніками: пейзажами на бересті, композиціями з природного матеріалу (солома, пух з тополі), ліпленням із солоного тіста тощо.

З 1993 року, після зустрічі з Оксаною Білоус, знаною уже на той час майстринею з писанкарства, писанки в діяльності Н.Балакіної зайняли одне з головних місць.
Закінчивши в 1993 році курси з підготовки керівників гуртків писанкарства, які вела Оксана Білоус, Н. М. Балакіна спочатку вводить в програму гуртка “Образотворче мистецтво” (пізніше – “Абрис”) розділ “Писанкарство” і декілька років поспіль на заняттях кожної весни діти оволодівають майстерністю писанкарів. Цей вид діяльності захоплює як дівчаток, так і хлопчиків. У 1998 році авторська програма Н.М. Балакіної (Козлової) “Писанкарство” була відзначена на міському конкурсі. В січні 2005 року ця програма – результат багаторічної педагогічної праці, дещо удосконалена, була затверджена науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК) і рекомендована до використання у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів Київської області (протокол №9 від 27.01.2005р.).
Н. М. Балакіна не полишає навчання образотворчому мистецтву в гуртку “Абрис”, та при цьому вона стала палким поборником традицій українського народу і пропагандистом мистецтва писанкарства серед дорослих і дітей. Добрими помічниками в її творчості є визнані майстри писанкарства, друкованими працями яких вона постійно користується. Це і Оксана Білоус – її перша вчителька, і Зоя Сташук, і Віра Манько, і Тетяна Коновал. За це їм педагог дуже вдячна.

Результатом багаторічної різносторонньої педагогічної діяльності Н.М. Балакіної є досягнення її вихованців:

1987р. – Козлова Ольга відмічена за кращу роботу на республіканській виставці “Я голосую за мир”;

Дипломантами фестивалю “Таланти твої, Київщино!” різних років стали вихованці:

1991р. – Череповська Анна, Полонська Ольга, Козлова Ольга та Корнійко Лілія;
1992р. – Полонська Ольга, диплом першого ступеня, авторський розпис;
1994р. – Корнійко Лілія, диплом першого ступеня, батік;
1995р. – Полонська Ольга, диплом першого ступеня, авторські розпис та батік;
1996р. – Бандалєтова Вікторія, диплом першого ступеня, писанки;
2004р. – Карпельова Катерина, Герасимова Ірина посіли друге місце на першому обласному фестивалі “Писанкове мереживо”; гурток “Абрис” став другим у цьому ж фестивалі;
2009р. – Сандарян Каріна отримала друге місце в обласному конкурсі “Космічні фантазії”;