Вшанували 170-річчя «Заповіту»

Роль Тараса Григоровича Шевченка у формуванні та утвердженні української нації важко переоцінити. Уже перші вісім творів, надруковані  у збірці «Кобзар», засвідчили, що народився великий поет – вірний син України, виразник її духу і захисник інтересів. Недаремно сучасники назвали його батьком нації, а сам він був бажаним гостем не тільки у простих земляків, а і у відомих тогочасних багатих людей, які цінували українське слово і потайки, наперекір царському режимові, в тенетах якого перебувала тогочасна Україна, бажали їй кращої долі.

У 1845 році, після закінчення Петербурзької Академії мистецтв, поет в якості художника Київської археологічної експедиції подорожує містами і селами України. Так сталося, що, перебуваючи на Переяславщині, він тяжко застудився і захворів на запалення легень. Переяславський лікар Андрій Козачковський, друг поета, доклав немало зусиль, аби спасти його від смерті. Якоїсь миті Тарас Григорович, відчувши себе дуже зле, переборюючи жар і слабкість, які оволоділи його тілом, написав свій славнозвісний «Заповіт». На щастя, хвороба невдовзі відступила і поет продовжив працю в експедиції. А Україна отримала безсмертну програму своєї подальшої долі – не коритися злим обставинам, а здобувати свою волю у борні.

2

Після виступу, присутні тепло дякували дітям за зворушливе читання творів Тараса Григоровича, а керівництво бібліотеки запросило творчий колектив в день народження Кобзаря 9 березня 2016 року знову влаштувати спільний поетичний вечір.

Звісно, така пропозиція була з вдячністю прийнята вихованцями поетичного колективу, адже поезії Т.Г. Шевченка є для них зразком високої духовності і патріотизму а також любові до своєї прекрасної Батьківщини.