Українська мова не вигадка, а обʼєктивна реальність!

12 травня у Палаці творчості дітей та юнацтва міста Бровари відбулась лекція відомого професора, доктора філологічних наук, директора інституту української мови Національної Академії Наук України, Павла Гриценка на тему «Українська мова на роздоріжжі: розвиток чи деградація?». На зустріч зі знаним ученим зійшлись педагоги з усіх броварських підрозділів освіти.

Ученого представила заступник Броварського міського голови Лариса Виноградова, яка зауважила, що його виступ у Конституційному суді отримав неабиякий резонанс і для всіх, хто дорожить рідною мовою, в тому числі і для педагогів, має великий пізнавальний інтерес.

Своєрідний вступ до лекції прозвучав із вуст Вʼячеслава Станіславського, старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України, який прокоментував згаданий виступ професора, зауваживши що історики також підтримали його, а вчителі, як люди найвищого рівня компетентності, покликані вести через дітей та батьків розʼяснювальну роботу.

Протягом лекції Павло Юхимович наголосив, що згідно Конституції українська мова є єдиною, яку треба застосовувати на всій території держави у всіх сферах комунікації. Та в силу того, що Україна має велику історію, де не завжди були перемоги, а і поразки, які накладають відбиток на сьогодення і проростають нині певними проблемами, не все у її втіленні в життя виглядає бездоганним. Протягом лекції професор довів, що українська мова має глибоке коріння. А що сформувалась вона ще в далекій древності, ми маємо незаперечні факти, які відбиті у таких  памʼятках літератури як «Остромирове євангеліє», створене ще у ХІ ст., «Київська псалтира» 14-го ст., визнане усім культурним світом та Юнеско «Пересопницьке євангеліє». Цікавими є й інші памʼятки, серед них – карта, укладена Михальчуком ще наприкінці ХІХ ст., визнана російською академією наук, на якій чітко зафіксовані реальні межі поширенння українського етносу, а відповідно – і української мови. Цікавим є і такий факт: відомий російський учений Михайло Ломоносов, який навчався у Києво-Могилянській Акдемії, серед своїх улюблених книг називав також і «Граматику словʽянську» Мелетія Смотрицького. Це засвідчує широкі можливості української мови і у сфері наук, що мали місце уже у сімнадцятому столітті.

Професор згадав також цілу плеяду українських письменників, які успішними перекладами з іноземних мов довели багатство нашої мови, її гнучкість. Разом з тим, він зауважив, що мова як система безмежна у своєму самовираженні та творенні: мовний процес не монументальний, він поступовий, тому сучасному поколінню треба не тільки відстоювати свою мову, а і докладати зусиль для її розвитку в усіх сферах життя.

Дякою знаному ученому стали щирі аплодисменти слухачів.

 

Comments are closed.