Обдарованість дитини

p048_0_01_01Що ж таке обдарованість?

Задатки – уроджені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них належать насамперед особливості будови головного мозку, органів почуттів і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження. Задатки являють собою лише можливості і передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не визначають появи і розвитку тих чи інших здібностей.
Здібності розрізняються за якістю, широтою, своєрідністю їх сполучення (структури) і ступеня розвитку.
Якість здібностей визначається тією діяльністю, умовою успішного виконання якої вони є. Говорячи про людину, звичайно повідомляють не лише те, на що вона здатна, а до чого здатна, тобто вказують якість її здібностей. За якістю здібності поділяються на математичні, технічні, художні, літературні, музичні, організаторські, спортивні і т. ін..
За масштабом прояву здібності поділяються на:

  • загальні;
  • спеціальні.

Спеціальні здібності є умовами, необхідними для успішного виконання якого-небудь одного конкретного виду діяльності. До них належать, наприклад, музичний слух, музична пам’ять і почуття ритму в музиканта, “оцінка пропорцій” у художника, педагогічний такт у вчителя і т.ін. Загальні здібності необхідні для виконання різних видів діяльності.
Жодна окрема здібність не може бути достатньою для успішного виконання діяльності. Необхідно, щоб у людини була певна кількість здібностей, що перебували б у сприятливому сполученні. Якісно своєрідне сполучення здібностей, необхідних для успішного виконання певної діяльності, називається обдарованістю.
Обдарованість – це свого роду міра визначених генетично і на основі досвіду можливостей людини адаптуватися до життя. Основні функції обдарованості – максимальне пристосування до світу, оточення, прийняття рішення у всіх випадках, коли створюються нові, непередбачені проблеми, що вимагають саме творчого підходу.
Обдарованість – це системна риса психіки, що розвивається протягом життя, вона визначає, чи досягне людина високих результатів у одному або кількох видах діяльності.
Н. Лейтес писав: “Обдарована дитина вирізняється яскравими, очевидними, інколи видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для них) у певному виді діяльності”. Актуальною обдарованістю він називає “психологічну характеристику дитини з уже досягнутими показниками психічного розвитку, які виявляються у вищому рівні виконання діяльності в конкретній предметній сфері порівняно з віковою та соціальною нормою”.
О. Кульчицька визначає обдарованість як “комплексне явище психіки людини, єдність інтелекту, творчості й мотивації. Інтелектуальні здібності високі чи середні, творчість проявляється в новому й оригінальному підході до розв’язання проблем і завдань. Що ж до мотивації, то це єдність емоційно-вольових рис: інтересу до певної діяльності й завзятості в досягненні мети”.
1972 року Комітет з освіти США опублікував таке визначення: “Обдарованими й талановитими дітьми можна назвати тих, які, за оцінкою досвідчених фахівців, завдяки високим здібностям демонструють високі досягнення”.

Батькам про дитячу обдарованість

     Дитяча обдарованість, яка рано проявляється, – завжди предмет гордості батьків. Але для малят це може обернутися лихом і втратою дитинства. Нерозумна експлуатація здібностей призводить до однобічного розвитку, а передчасні захоплення дорослих – до його викривлення. Чимало дітей, які вражали уяву близьких своїми здібностями, не виправдали покладених на них надій.

      Природно, що для батьків їхні діти – найрозумніші й найгарніші. Біда не в тому, що часом ми помиляємося, приймаючи відблиск скла за сяяння коштовного каміння. Біда в іншому: ми обманюємо своїм захопленням самих дітей. Обіцяємо їм осяйне майбутнє, а коли стається інакше, наші сини і доньки почуваються несправедливо обманутими і не можуть відчути звичайних людських радощів. Можна скалічити і по-справжньому обдарованих дітей, коли ми, захоплюючись «чудом», забуваємо про самого малюка, приділяємо всю увагу лише розвитку його таланту. За розумовим розвитком вундеркінд може бути далеко попереду, але за моральним та емоційним – дуже рідко випереджає вік. Виникає дисгармонія розуму і почуттів, відбувається втрата дитинства. Дитині некомфортно серед дорослих і нудно в колі ровесників. Рання експлуатація таланту може відбити бажання займатися творчістю, викликати відразу до нього, і, зрештою, талант загине.

        Сучасна психологічна наука стверджує, що до чотирьох років закладається приблизно половина інтелектуальних здібностей, які характеризуватимуть дорослу людину. Спробуйте тільки уявити собі, який величезний обсяг знань засвоює дитина, скільки енергії вона витрачає щоденно, не забудьте про надзвичайну емоційність та інтенсивність сприйняття, і ви погодитеся, що жоден інший вік не стоїть так близько до геніальності. З 2 до 6-7 років кожна дитина – геніальний лінгвіст. Вона легко на слух засвоює лексику і граматичну будову мови. Величезна кількість запитань, які діти ставлять дорослим, свідчить про незвичайну допитливість. Збережіть цю допитливість, живий інтерес, здатність дивуватися і захоплюватися, силу почуттів –  і ви отримаєте передумови таланту. К. Чуковський писав: «Ми всі до двадцяти років могли б бути великими хіміками, математиками, біологами, якби жагуча допитливість до всього довкола не згасла в нас у процесі накопичення первинних, необхідних для існування знань».

     Як же зберегти всі ці потрібні риси? Тільки шляхом їх розвитку, коли даємо роботу нашому розуму і почуттям. Талант – це трішки здібностей і дуже багато зусиль. Пригадайте, що вам відомо про видатних людей. Неважливо, у чому вони видатні: учений це чи композитор, письменник чи винахідник – усі вони багато й наполегливо працювали. Чому ж талановиті мають працювати більше від безталанних? Бо праці – це єдиний спосіб проявлення і розвитку здібностей. І ще – тому що праця приносить їм радість. Не вбити радість праці, а розвивати її – шлях до таланту.

     Тренуванням можна розвинути всі людські здібності: пам’ять, слух, математичне мислення, малювання, словотворчість. Чи видно талант ще в дитинстві? Звичайно, і це підтверджує сила-силенна прикладів. Рано проявилася музична обдарованість у Римського-Корсакова, із 7 років почав писати свої вірші Пушкін, змалечку малювали Рафаель, Сєров… Але нас більше цікавлять інші приклади: Ньютон, П. Кюрі, Лобачевський у школі мали репутацію нездібних учнів. Ейнштейна у студентські роки вважали нездібним до математики. Шаляпіна замолоду не взяли до хору, а Сурікова відмовили у прийомі до Академії мистецтва.

     Кажуть, що талант завжди і всюди проб’є собі дорогу, незважаючи на перепони і суворі умови життя (Михайло Ломоносов, Джек Лондон). Але ми ніколи не дізнаємося, скільки талантів не розкрилося, бо багато з обдарованих людей не мали ані залізного здоров’я, ані пробивної сили.

     Чи успадковується талант? Є багато прикладів, коли видатні здібності в одній або різних сферах повторювалися в багатьох поколіннях одного роду, сім’ї. Але тут річ не тільки у спадковості, а й у творчому середовищі, в якому росли діти. Проте є й інші приклади, коли у людей із високим інтелектом ростуть нецікаві, малорозвинені діти. Це навіть стало приводом для афоризму «Природа відпочиває на дітях геніїв». Погодитися з цим не можна. Усі здорові діти мають здібності. Але якщо вони «загодовані», якщо батьків поглинає власна творчість, проблеми, емоційні і творчі підйоми та падіння, то результат стає очевидним.

     А що робити тим, хто бажає розвивати здібності своїх дітей? Спочатку необхідно розмежувати поняття «талант», «схильності», «здібності», «покликання». Під здібностями зазвичай розуміють досягнення вищих результатів при менших зусиллях порівняно з не настільки здібними людьми. Схильність – це інтерес до будь-чого, прагнення займатися якоюсь справою. Схильність не завжди пов’язана зі здібностями і може виникнути під впливом авторитетних дорослих. Для покликання характерне щасливе поєднання здібностей і схильностей. А якщо людина при цьому має велику, свідому працьовитість, то можна вже говорити про талант.

     Існує багато підходів до навчання і виховання дитини з раннього віку. Головне в них – не перешкоджати розкриттю потенціалу психіки, уникати однобічності у навчанні, не позбавляти дитину дитячих ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. Чого треба вчити, а чого – ще зарано? Визначити це допоможе «зона найближчого розвитку». Навчати треба не того, що дитина вже може робити сама, а того, що потребує підказки, демонстрації. І звичайно, навчання має бути цікавим, проводитися в ігровій формі, тішити.

     Чимало батьків стурбовані вихованням обдарованості й залучають дітей до музики, балету, фігурного катання, спорту. Усе це непогано, якщо не випускати з поля зору головного: турботи про фізичне, емоційне, моральне, психологічне здоров’я. Обдаровані люди повинні усвідомлювати, що великі здібності не дають права висувати підвищені вимоги до батьків, учителів, егоїстично ставитися до «звичайних» людей. Якщо є розуміння, що талант – це не так права, як підвищені обов’язки, то він стане передумовою розвитку гармонійної, адекватної, соціально адаптованої особистості. Виховання інтелекту невід’ємно пов’язане з вихованням особистості.

Десять особливостей обдарованих дітей:

1. Вони завжди чим-небудь зайняті і дуже активні.
2. Хочуть знати більш докладно і вимагають від дорослих додаткової інформації.
3. Навчання приносить їм задоволення: вони хочуть учитися і домагаються успіхів.
4. Здатні займатися самостійно.
5. Уміють критично оцінювати оточуючу їх дійсність і прагнуть проникнути в суть явищ, не задовольняючись поверхневими поясненнями.
6. Урок представляє для них інтерес тоді, коли використовуються проблемні методи.
7. На відміну від однолітків краще вміють розкривати відносини між явищами і сутністю, систематизувати, класифікувати.
8. Прагнуть працювати і працюють більше від своїх однолітків.
9. Ставлять безліч питань дорослим, що знаходяться поруч, і чекають вичерпної відповіді на своє питання.
10. Мають сильно виражене почуття справедливості.

Тест на визначення здібностей дитини

Технічні здібності (6 ознак)

інтелект1. Цікавиться різноманітними машинами і механізмами;
2. Полюбляє конструювати прибори, моделі;
3. Сам шукає причини поломок, збоїв у роботі механізмів;
4. Використовує старі деталі і механізми для конструювання нових іграшок, поробок;
5. Любить малювати ескізи, схеми;
6. Цікавиться технічною літературою.

 

Музичні здібності (4 ознаки)

муз1. Любить музику і музичні записи, шукає місця, де можна її послухати;
2. Співає, вкладаючи у спів всі емоції і почуття;
3. Складає свої особисті мелодії;
4. Навчився або із задоволенням вчиться грати на музичному інструменті.

 

 

 Наукові здібності (6 ознак)

наука1. Яскраво виражене розуміння абстрактних понять;

2. Чітко висловлює свої і чужі думки або спостереження, занотовує їх для себе;
3. Читає науково-популярні видання, “дорослі” статті та книги, віддає перевагу саме їм, а не художній літературі;
4. Часто шукає причини і зміст явищ самостійно;
5. Із задоволенням проводить час над створенням своїх проектів, конструкцій, колекцій;
6. Не припиняє роботу, навіть якщо винахід не знайшов підтримки.

 Акторський талант (7 ознак)

i2

 

1. Часто висловлює свої почуття за допомогою міміки і жестів;
2. Викликає емоційні реакції в інших людей, коли про щось розповідає;
3. Змінює тональність голосу, коли копіює іншу людину;
4. Із бажанням виступає перед аудиторією;
5. З легкістю передражнює чиїсь звички, пози, вирази;
6. Любить і розуміє значення красивого і характерного одягу;
7. Має розвинену пластику.

 

Інтелектуальний розвиток (9 ознак)

i3Добре розмірковує, розуміє недоказане, розуміє причини й мотиви вчинків інших людей;
Має розвинену пам’ять;
1. Легко і швидко сприймає новий матеріал;
2. Ставить багато продуманих та виправданих ситуацією запитань;
3. Читає книги за своєю особистою програмою, що випереджає шкільну;
4. Випереджає своїх однокласників з програми, скаржиться, що в школі йому нецікаво;
5. Має широкий світогляд;
6. Має високу спостережливість, гостроту сприйняття;
7. Має розвинене почуття власної гідності.

Спортивні здібності (7 ознак)

спорт1. Енергійна дитина, рухлива;
2. Смілива до нестями, не боїться синців і гуль;
3. Виграє в спортивних іграх;
4. Більш розвинена фізично, ніж однолітки, рухається легко, пластично, граційно;
5. З легкістю опановує спортивний інвентар;
6. Здається, що ніколи не втомлюється;
7. Має свого героя-спортсмена, на якого хоче бути схожим.

Літературні здібності (5 ознак)

літ1. У розповіді дотримується сюжетної лінії;
2. Полюбляє фантазувати та імпровізувати на тему якоїсь події;
3. У розповідях обирає такі слова, які передають емоційний стан і почуття героїв;
4. Відображає персонажі своїх фантазій живими та цікавими;
5. Полюбляє писати вірші або оповідання.

 

Художні здібності (6 ознак)

худ1. Не знаходячи слів, звертається до малювання або ліплення, щоб виразити свої почуття і настрій;
2. У своїх малюнках відображає все розмаїття предметів, людей, тварин, а не зациклюється на відображенні чогось одного;
3. Серйозно ставиться до мистецтва;
4. У вільний час із захопленням ліпить, малює;
5. Створює декоративні прикраси для одягу, будинку, речей;
6. Сміливо висловлює свою думку щодо творів мистецтва, обґрунтовуючи її.

Обробка результатів

Оцініть у балах (від 2 до 5) кожну ознаку.
Якщо вона
завжди притаманна вашій дитині – 5 балів,
часто – 4,
іноді – 3 бали і т.ін.
Знайдіть суму за кожною з 8 анкет.
Отриману суму поділіть на кількість ознак даної здібності.
За найбільшим результатом з’ясуйте яскраво виражені здібності.

 

Comments are closed.