Пам’ять про Т.Г. Шевченка – безсмертна

У ці благодатні травневі дні 156 років тому через наше місто везли прах великого Сина України Тараса Григоровича Шевченка на місце його постійного поховання, як і заповідав поет. Цей скорботний шлях розпочався зі Смоленського кладовища у Петербурзі, де поет був тимчасово похований. До Москви труну доправили недавно збудованою залізницею, а далі через Тулу, Орел, Батурин, Ніжин особливими ресорними дрогами надвечір 18 травня процесія дісталася тоді ще невеличкого містечка Бровари. За життя поет не раз бував у наших місцях, тут було немало його знайомих, діяли герої його творів. Вирішено було у Броварах переночувати, щоб наступного дня рухатись далі до Києва, звідки уже пароплавом вниз по Дніпру і дістатися кінцевої мети цієї незвичайної подорожі – міста Канева, де на Чернечій горі зрештою Поет і знайшов свій вічний спочинок.

З 1991 року день 18 травня особливий у нашому місті. Цього дня броварчани приходять до міського парку Поетового імені, нині гарно оновленого, з відреставрованим пам’ятником, уклонитися великому Кобзареві. Протягом багатьох років у цьому заході активну участь беруть і творчі колективи Палацу творчості дітей та юнацтва Броварської міської ради.

Цьогоріч в урочистостях взяла участь група вихованців гуртка юних шанувальників художнього слова «Горислово» ПТДЮ (керівник Михайло Шмаль): Данило Шад, Марія Труш, Данило Андрощук, Ярина Крук та Захар Труш.  З великим піднесенням і хвилюванням вони читали безсмертні твори Тараса Григоровича. Надзвичайно проникливо і лірично пісню на слова Т.Г. Шевченка «Вітре буйний» також виконала одна з найталановитіших співачок Броварів, керівник зразкового театру народної пісні «Словʼяночка», Тетяна Мурзай.

За багатолітніми спостереженнями під час вшанування пам’яті поета до пам’ятника завжди прилітають голуби. Цього року усе повторилося. Красива голубка, як біла хмарка, присіла поетові на плече, наче знаменуючи, що його буремний дух з нами, його живими нащадками, що він – безсмертний.

Коментарі закриті.