Іван Франко – у наших серцях

Цього року минає 160 років з дня народження та 100 років від дня смерті геніального сина України, поета і ученого, полум’яного борця за кращу долю людей, Івана Яковича Франка.

Постать Івана Франка – Великого Каменяра, як його іменують за наполегливість, послідовність і безкомпромісність у боротьбі зі злом в ім’я кращої «будущини» українського народу, настільки велична і багатогранна, що нам знадобиться ще не одне покоління, аби осмислити його працю та зрозуміти, де він, син простого коваля із карпатського села Нагуєвичі, до шістнадцяти років залишившись круглим сиротою, черпав сили, протистоячи цілим державним системам тодішніх поневолювачів у Галичині. Як Тарас Шевченко на подніпрянській Україні, так Іван Франко на західних її теренах ціною неймовірної праці та боротьби утверджував ідеали українства, змагався за те, щоб здобути  «… хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі».

27 травня 2016 року в гуртку юних шанувальників художнього слова «Горислово» Будинку дитячої та юнацької творчості, у день народження Івана Франка, відбувся тематичний урок, присвячений пам’яті великого українця. Окрім вихованців, на заняття прийшли їхні батьки та друзі, аби вшанувати поета. Діти створили куточок пам’яті поета, прикрасивши його вишитими рушниками, квітами калини, книжками, серед яких був справжній раритет – видання ліричної драми «Зів’яле листя», випущене кооперативним видавництвом «РУХ» у місті Харкові ще 1927 року.

Перед початком заходу одна з найдосвідченіших вихованок колективу Валерія Радкевич запалила свічку пам’яті і присутні вставанням вшанували поета. Керівник гуртка Шмаль М.М. розповів про життєвий та творчий шлях І.Я. Франка, висловивши переконання, що його жертовне життя і сьогодні допомагає нам вистояти у змаганнях за право бути сильною незалежною нацією.

Потім вихованці гуртка Ніно Шенгелія, Дарія Серга, Іван Літвінов, Захар Труш, Марія Труш, Анастасія Набока, Віра Кишкар, Данило Шад, Антон Олексієнко, Валерія Радкевич прочитали вірші поета: «Земле, моя всеплодющая мати», «Ей, думи золотії», «Ходить туга по голій горі», «Місяцю-князю», «Червона калино, чого в лузі гнешся», «Декадент», «Гімн» та інші. Майже всім юним майстрам декламаторського мистецтва вдалося передати як ліризм, так і філософію франкових віршів, які, незважаючи на те, що написані уже понад сто років тому, зовсім не втратили своєї свіжості і актуальності. Нагородою їм стали теплі вдячні оплески слухачів.

Comments are closed.